Крути, 2017.
Вже традиційно 29-го січня група небайдужих осіб з більшістю хохлів поїхала в Крути. До того місця, де 99 років тому декілька сотень студентів та гімназистів поклали свої життя за вільну Україну в нерівному бою проти значно переважаючих військ москальського загарбника, щоб вшанувати Героїв.
Цього року до меморіалу їхало багато динаміків з різних секторів та колективів. Від нашого колективу VIVA KYIV їхало двоє, для одного ця поїздка була першою, для іншого - ні, але жодного з нас, так як і жодного з компанії, вона не залишила без моря емоцій.
Їхали на басах. Близько восьмої ранку частина місць вже була заповнена, інші були зайняті комрадами, яких забирали у заздалегідь визначених місцях. Все спокійно, всі встигли, але один все ж встиг пограти в "Фореста Гампа", і трохи пробігся до автобуса, що вже ось-ось мав би рушити. В кількості ~30-36 чоловік і на двох басах ("Спрінтер" та "Віто"), компанія вирушила у бік Броварів, де в "Терміналі" було закуплено все необхідне для приготування кулішу та інших польових страв.
Група "Здоров'я" з 8 бійців їхала в Мерседесі "Віто", а старшим баса одразу визначили З-ця, який цього року до поїздки залучив і свого юного племінника (в чому важко не відмітити правильне виховання молоді, а також приклад для наслідування). Хтось з хлопців їхав вперше, хтось вдруге, а хтось п'ятий чи десятий рік, але настрій був у всіх один - віддати шану полеглим.
В більшій мірі поїздка нагадувала звичайний виїзд, а час розбавляли історії від тих, хто вже певний час катає. "М-л", таких прийнято називати "старий" двіжу, розповідав про виїзд до Москви: «...їхали на виїзд кожен окремо, двійками, трійками, а я сам взагалі. Правда як зайшов до вагону, то побачив, що всі ці по-двоє та по-троє чоловік їдуть в одному вагоні. Так і добирались "окремо"...». Тут і кілька історій про нечемних осіб циганської зовнішності, та про «допомогу» таким покинути вагон, ну й інші веселі спогади. Практично у кожного щось за плечима, є про що поговорити.
Близько 12 години доїхали до місця, автомобілів та автобусів було в разів з два більше ніж минулого року, тож знайшовши місце для парковки і зібравшись вирушили через натовп до монументу "Пам'яті Героїв Крут". Десь на фоні лунала чи то промова, чи то лапша від відомого депутата-радікала, і виднівся намет з усіх боків обклеєний вилами. Пройшовши далі хлопці почали робити фото на згадку, дехто перекусив волонтерської польової кухні з чаєм, і більшістю пішли до музею. Ціна квитка для дорослого - 15 гривень, невелика за працю людей, які з непідробними сумом та гордістю в голосі розповідають трагічну історію цієї місцевості. З квитками ми пройшли до потяга-музею. Я запитав чи можна організувати екскурсію, бо дехто з хлопців тут вперше, і запитав скільки по ціні, на що юнак, який видавав брошурки на вході, сказав, що провести екскурсію може він, а грошей не треба. Не дивлячись на молодий вік наш гід виявився знавцем історії (подяка та повага таким людям). Він провів нас вагонами, розповідаючи про події того часу, а кожен вагон представляв собою історію боротьби УНР проти радянської влади в записах, фото, малюнках, одязі та спорядженні. Так пройшла наша екскурсія.
Загалом до меморіалу приїхала не одна тисяча людей. Багато цивільного населення, козаків, пластунів, також цього року було багато ветеранів сучасної російсько-Української війни, воїнів вже новітньої історії України, які були й серед нашої компанії. Народ робив фото, спілкувався, хтось їв, хтось слухав виступаючих біля мікрофону. Зазначу, що зустрів немало Хохлів, всі молодці, кожному повага!
Тепер ми направились протоптувати дорогу до вже постійного місця біля насаджень дерев, там і розвісили Стяги та банери. Вже згодом в двох казанах варився Куліш (нас не мало, спробуй прогодуй)) для вогню рубали знайдені засохлі гілки. Впевнений, народ шкодував, що рубали тільки гілки, а не москалів, але то вже інше. Поки варили куліш, наш загін поділився на декілька груп. Згадували минулі поїздки до Крут, і тому подібне. Мені, ще зеленому, було цікаво слухати про кожну історію та пригоду тих, хто був тут вже не вперше. Доварили куліш, по черзі кожен отримав свою порцію, і ми почали частування. Там вже хто чаєм грівся, хто іншими напоями, але замерзаючи ноги біля вогню гріли, напевно, всі. На тому полі змішались і веселі розмови про зашкварених нашою артою сєпарів, і сумні слова за загиблим Героями України, що як 99 років тому, так і в наші дні готові на все заради свободи.
Біля 16 години програма підійшла до завершення, мороз та вітер підганяли, та й почало темніти. Заварили ще чаю в дорогу (дехто потім буде ним обливати собі ноги в басі))), прибрали сміття (ми ж столична еліта, а не свині) та згорнули табір. До цього часу практично весь народ вже роз'їхався, і крім нас лишились пожежники та дехто з працівників музею. Компанією підійшли до монументу, заспівали державний гімн України, попрощались з цим великим місцем та поїхали додому, і близько 20 вечора вже були в Києві... Така була поїздка 29.01.2017 року
Хто ще не був в Крутах, то обов'язково поїдьте, не обов'язково чекати до наступного року.
Знайте свою історію, шануйте пам'ять предків, і на деревах замість листя будуть висіти комуністи.
Слава Героям України!
